Шейкин А.Г.

Принципы применения программно-целевого подхода для государственного регулирования малого нефтяного бизнеса

ВИКОНАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ

В умовах утвердження в Україні економіки ринкового типу місцеві бюджети виступають одним  із найбільш дієвих  інструментів реалізації  як  загальнодержавної,  так  і  регіональної  бюджетної  політики  та  вирішення  важливих економічних завдань. Ефективне функціонування місцевих бюджетів тісно пов’язане із здійсненням бюджетного процесу щодо надходження, розподілу та використання коштів на місцевому рівні.[3]

Нормативно-правове  забезпечення  місцевих  бюджетів  в  Україні  регулюється  законодавчими  актами  та нормативно-правовими документами, загальний перелік яких визначений статтею 4 Бюджетного кодексу України.  До  них  відносяться:  Конституція  України; Бюджетний  кодекс  України;  Податковий  кодекс України,  щорічні  закони  про  Державний  бюджет  України;  інші  закони,  що  регулюють  бюджетні правовідносини,  які  виникають  у  процесі  складання,  розгляду, затвердження,  виконання  бюджетів  та розгляду звітів про  їх виконання, а також контролю за виконанням бюджетів; рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Центральне  місце  в  нормативно-правовому  полі  нашої  держави,  що  регламентує  порядок функціонування  місцевих  бюджетів,  належить  Конституції  України.  Цим  законодавчим  актом встановлено  засади  функціонування  бюджетної  системи,  окреслено  найважливіші  повноваження органів державної влади, державного управління й місцевого самоврядування стосовно організації та правового  забезпечення  формування  і  використання  коштів  місцевих  бюджетів.  Також  Конституція гарантує  права  територіальних  громад  безпосередньо  та  через  утворені  ними  органи  місцевого самоврядування  затверджувати  бюджети  відповідних  адміністративно-територіальних  одиниць, контролювати  їхнє  виконання,  встановлювати  місцеві  податки  і  збори  відповідно  до  закону, вирішувати інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.[4]

Виконання місцевих бюджетів – це забезпечення повної і своєчасної мобілізації надходжень до місцевих бюджетів, як загалом, так і за кожним із джерел, а також своєчасного, повного, безперервного та цільового фінансування передбачених ними програм і заходів. На забезпечення ефективного виконання місцевих бюджетів спрямована діяльність, яка  зосереджується на усіх  інших стадіях бюджетного процесу, зокрема складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів  та  складання  і  затвердження бюджетної  звітності про виконання бюджетів.

Слід  відмітити, що  процес  виконання  місцевих  бюджетів  є  важливою  стадією  бюджетного  процесу,  від якої  залежить  забезпечення  фінансування  пріоритетних  галузей  економіки, соціальної сфери, втілення в життя програм і заходів соціально-економічного розвитку регіону та країни в цілому. Однак, на даний час виконання місцевих бюджетів як за доходами, так і за видатками здійснюється з порушенням бюджетних  процедур  та  «в  ручному  режимі».

Серед  факторів,  які  негативно впливають на виконання місцевих бюджетів науковці виділяють такі:

-  неефективне та нецільове використання бюджетних коштів;

-  недостатність  своєчасної,  достовірної  та  детальної  інформації  про стан  виконання  бюджету,  яка  необхідна  для  прийняття  рішень щодо  управління  бюджетним  процесом  та  приведення  обсягів фактичних  видатків  бюджету у відповідність з наявними ресурсами;

-  часткова  невідповідність  між  показниками  виконання  місцевих  бюджетів і показниками соціально-економічного розвитку території.

Відповідно до Бюджетного кодексу України класифікація бюджетних доходів  включає  чотири  розділи:  податкові  надходження;  неподаткові  надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти.

Бюджетна політика органів місцевого самоврядування втілюється в життя під час виконання місцевих бюджетів. Здійснення видаткової частини місцевих  бюджетів  дає  змогу  забезпечити  необхідні  суспільні  блага,  створювати бажані об’єкти інфраструктури, реалізовувати певні перерозподільні функції. Витрачання бюджетних коштів супроводжується пильною увагою територіальних  громад, що  зумовлює  необхідність  застосування  ефективних механізмів,  які  забезпечують  реалізацію  запланованих  у  бюджеті  заходів  та  дотримання певних норм і правил. Використання бюджетних коштів безпосередньо пов’язане з виконанням державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань, найважливішими з яких є регулювання суспільного відтворення,  задоволення  потреб  населення,  управління  державою,  забезпечення  охорони  правопорядку, функціонування  національної  оборони,  здійснення  міжнародного  співробітництва,  охорона  навколишнього  природного середовища тощо.

Так у Вінницькій області станом  на  01.01.2010  року налічувалось  738  місцевих  бюджетів,  серед  них  701  – бюджети сільських і селищних рад.

Вінницька область, один із небагатьох регіонів, який в  останні роки  стабільно забезпечує  виконання показників доходів  загального фонду бюджетів області затверджених органами місцевого самоврядування.

Навіть  у  складних  кризових  умовах  2009  року надходження  до  загального  фонду  місцевих  бюджетів збільшились  на  34,6  млн.  грн.  або  на  2,6%  більше,  ніж планувалося і склали 1363,5 млн. грн.

Із  701  сільських  (селищних)  рад  планові надходження  доходів  загального  фонду  місцевих бюджетів  базового  рівня  виконали  690  рад,  або  98,4%  до їх загальної кількості.

Як  і в цілому по державі, так і у Вінницькому регіоні провідне  місце  в  структурі податкових  надходжень місцевих  бюджетів  (  80%)  належить  податку  з  доходів фізичних  осіб.  Тобто  він  є  одним  із  основних  резервів збільшення  власної  податкової  бази.  В  2009  році  на території  Вінницької  області  від  цього  податку мобілізовано до місцевих бюджетів 1040,0 млн. грн., що складає 103,1 % до уточнених показників, затверджених місцевими радами.[2]

ВИСНОВОК.  В Україні  до  теперішнього  часу немає  достатньої  ясності щодо науково обґрунтованих  критеріїв  і  механізмів  оптимізації  фінансових  потоків  між центром  і регіонами. Це зумовлює необхідність переосмислення  і виявлення нових  підходів  до  дослідження  світового  досвіду  теоретичних  і  практичних проблем функціонування місцевих фінансів. Складність вирішення цих проблем  посилюється  невідпрацьованістю  механізмів  врахування  територіальної нерівності і територіальної диференціації в зміцненні фінансового потенціалу територій. Разом з тим, як в цілому по Україні, так і в окремих регіонах ці питання є недостатньо розробленими і не втрачають своєї актуальності.[1]

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бондарук Т. Г. Організація управління місцевими фінансами у контексті світового досвіду/ Актуальні проблеми економіки – Випуск 7(121) – 2011р. – С. 222-231

2. Малярчук А. Організація виконання місцевих бюджетів/  Економічний аналіз - Випуск 8. Частина 1 - 2011 р. – С.273-276

3. Сидор І. П. Виконання місцевих бюджетів в Україні: практика і проблематика. –С. 278-287

4. Спасів Н. Я., Хопчан В. М., Хопчан М. І. Місцеві бюджети України: законодавчі колізії та правове поле функціонування/ Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка» - Випуск 6(32) – 2012р. – С. 233-239