Московчук Н.О., Шарко В.В.

Характеристика споживних властивостей взуття

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Характеристика споживних властивостей взуття

Взуття відноситься до предметів першої необхідності і є товаром складного асортименту, виступає важливим елементом сучасного художньо-організованого, гармонійного ансамблю одягу та призначене для захисту ніг від шкідливих впливів.

Потреби споживачів у взутті постійно зростають і змінюється їх характер. На даний час, у зв'язку зі зміною умов праці, побуту та відпочинку, а також культурно-освітнього рівня споживачів вимоги до взуття стають дедалі різноманітними. Споживач, залежно від призначення та умов експлуатації, потребує взуття різних конструктивних особливостей. Оцінка рівня якості взуття та потреб споживачів неможлива без вивчення його властивостей та визначення одиничних показників.

До споживних властивостей шкіряного взуття належать естетичні, ергономічні властивості та надійність, в середині даних груп виділяють одиничні показники, більш детально представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Номенклатура споживних властивостей взуття

Ергономічні властивості – здатність товарів створювати відчуття зручності, комфортності, найбільш повного задоволення потреб згідно з антропометричними, психологічними і психофізіологічними характеристиками споживача.

Ергономічні властивості взуття — це насамперед зручність у користуванні взуттям. Взуття повинно забезпечувати споживачу максимум свободи руху і відчуття комфорту, під яким слід розуміти відповідну вологість і температуру, відвернення електростатичних зарядів, що накопичуються в результаті тертя, подачу повітря до шкіри і мінімальне навантаження ноги масою і жорсткістю взуття. Крім того, взуття не повинне шкідливо впливати на ноги, що може виникнути у зв'язку з широким використанням полімерних матеріалів [4].

Вологообмінні (вологопровідні) властивості взуття, які визначають його здатність поглинути виділену стопою вологу і вивести її назовні, мають велике практичне значення. Шкіра людини має близько 2,5 млн. потових залоз, при цьому якщо на 1 см2 поверхні шкіри людини приходиться 125 потових залоз, то стопа на такій же поверхні мас їх до 250. У стані спокою або за неінтенсивного пересування стопа виділяє за одну годину 2-3 г вологи, за помірної роботи – 3-5, а в умовах важкої роботи і високої температури повітря – до 8-12 г і навіть більше. Вимоги до матеріалу, який використовується для виготовлення взуття, і насамперед його верху, стосуються видалення вологи, яка виділяється. Незадовільні гігієнічні властивості взуття призведуть до появи і нагромадження вологи на поверхні стопи й усередині взуття. При цьому збільшується вологість і порушується тепловий баланс організму, тому для забезпечення комфортності взуття необхідний повний відтік вологи з внутрішнього взуттєвого простору [2].

Маса і жорсткість взуття визначають загальні енерговитрати під час ходіння, а отже, втому людини. При підвищеній жорсткості зменшується контакт взуття з опорною поверхнею, знижуються амортизаційні властивості. Під час експлуатації жорсткого взуття з'являються больові відчуття від тертя та інші неприємні ефекти.

У комплексі гігієнічних властивостей взуття важливе значення мають теплозахисні якості, оскільки дослідження впливу низьких температур на організм людини показали, що травматичної дії холоду зазнають перш за все нижні кінцівки. Під теплозахисними властивостями взуття розуміють його здатність перешкоджати надмірній віддачі теплоти від стопи до зовнішнього середовища. Теплозахисні властивості матеріалів та взуття в цілому визначаються опором проходженню теплоти (тепловим опором).

Здатність матеріалів для взуття до газо- і повітрообміну не має великого значення, оскільки вона забезпечується за рахунок конструкцій, тобто нещільного прилягання до ноги, наявності перфорацій, просічок.

Естетичні властивості – здатність товарів виражати в суспільних чуттєво-сприйнятливих ознаках форми суспільні цінності і задовольняти естетичні потреби людини.

Під естетичними показниками взуття розуміють відповідність його напрямку моди, елегантність оформлення моделі, якість його виготовлення тощо. Також, обумовлює необхідність гармонійного поєднання матеріалів, легкості і міцності конструкції, елегантності і відповідного колористичного оформлення, вибору прикрас, ретельності виготовлення і відповідності моді. Ці критерії відносяться до взуття усіх статево-вікових груп різного призначення, оскільки естетичне взуття забезпечує, крім іншого, і гарне самопочуття людини [3].

Надійність – здатність товарів зберігати функціональне призначення в процесі зберігання і (або) споживання (експлуатації) протягом раніше обумовлених термінів.

Надійність взуття полягає в збереженості, довговічності, ремонтопридатності. Збереженість – незмінність властивостей взуття в процесі транспортування і зберігання.

Довговічність характеризується терміном експлуатації до повного фізичного або морального зношування. Під фізичним зношуванням розуміють неможливість товару задовольняти потреби споживача внаслідок пониження рівня споживних властивостей матеріалів або кріплень, що входять у конструкцію виробу. Моральне зношування – непридатність взуття до реалізації через застарілі фасони або модель, сировинний матеріал або їх поєднання.

Довговічність взуття залежить від конструкції в цілому і окремих деталей верху, низу, зносостійкості матеріалів, з яких викроєні деталі, комбінацій матеріалів, що застосовуються, міцності клейових, ниткових, ґвинто-цвяхових та інших швів. На довговічність впливають деякі приховані дефекти.

Ремонтопридатність взуття переважно залежить від методу кріплення низу. Ремонт є малоефективним, якщо підошва у взутті сандального методу кріплення відірвалася, зруйнувалися обтяжки платформи при строчечно-клейовому методі кріплення та розірвалися кріплення при бортовому методі кріплення тощо [1].

Споживні властивості взуття формуються в процесі розробки конструкції і моделі, залежать від точності виконання технологічних операцій, ретельності обробки взуття, у тому числі й маркування. Безумовно, на збереженість властивостей взуття впливають упакування, умови транспортування і зберігання виробів. Проте зручність і довговічність та зовнішній вигляд взуття залежать насамперед від тих матеріалів, з яких вони виготовлені.

Оскільки, виникнення взуття нерозривно пов'язане з природною потребою захистити стопу від пошкоджень і несприятливого впливу чинників навколишнього середовища, то і споживні властивості, в найбільшій мірі ергономічні покликані відповідати даному завданню. Проте у сучасному суспільстві взуття забезпечує і естетичну функцію, яка полягає у створенні певного зорового ефекту і психологічного сприйняття людини, а також повинно буди наділено властивостями надійності, які забезпечують його ремонтопридатність, збережуваність та довговічність.

Література:

1.Бегняк В. І. Основи конструювання виробів із шкіри [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lubbook.net/book_265.html

2. Кібзун В. М., Нагорна Н. П. Порівняльна характеристика властивостей натуральних та штучних шкір для взуття з урахуванням їхнього складу та структури // Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tti/2010_2/Kibzun.pdf

3. Кушнір М. К. Товарознавство непродовольчих товарів / М. К. Кушнір, Н. П. Тихомирова. – К: Укоопосвіта, 2001. – 266 с.

4. Осташенко А.С. Товароведение обуви и пушно-меховых изделий / А. С. Осташенко. –М. Экономика,1990. – 290 с.