Жмайлова О.Г.

Роль человеческого фактора в механизме инновационного обеспечения предприятий

Роль людського фактора в механізмі інноваційного забезпечення підприємств

Постановка проблеми. Нинішній процес трансформації ринкового середовища  характеризується зростанням швидкості змін споживчого попиту і гострою економічною конкуренцією. За цих умов рівень розвитку країни, та підприємства зокрема, значною мірою визначається здатністю сприймати останні досягнення НТП, стрижнем якого є інновація [6, с. 46].

Але жодна інновація не народжується без впливу людини на цей процес. Сфера і форма прояву інновації також визначається здібностями людини. Світовий розвиток суспільства наочно довів, що головне багатство будь-якої країни складають люди, а провідним критерієм економічного і соціального прогресу суспільства є ступінь розвитку людини і задоволення її потреб [1, с. 24]. Дослідивши національні багатства 192 країн, Світовий банк довів, що головним його показником є людський капітал, який складає 84%, тоді як фізичний капітал (тобто нагромаджені матеріально-речові фонди) становить 16%, а природний капітал – 20% [11, с. 97]. Це визначає необхідність дослідження людського фактору в механізмі інноваційного забезпечення підприємств.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивчаючи проблеми людського фактора в економіці та механізмі інноваційного забезпечення підприємств, враховували результати досліджень Т. Сакайя, А. Сміта, Т. Р. Мальтуса, А. Лавуазьє, А. Кетле, Д. С. Мілля та ін. Прийняли також до уваги по даній тематиці проблеми  праці таких вчених-економістів як О. М. Бородіна [1, 277 с.], В. В. Зянько [6, с. 45-47], Н. В. Краснокутська [7, с. 49-60], Е. М. Лібанова [8, с. 316], Ричов М. В. [10, с. 85-84], Харкянен Л. [11, с. 97-105] та ін. Роль людини та людського капіталу в ринковій економіці досліджується з різних підходів, глибоко і достатньо давно. Фахівцями вивчаються питання  соціального захисту працівників; визначається вплив рівня освіти та науки на інноваційний розвиток; досліджуються закономірності зміни рівня безробіття, динаміки реальних доходів працівників, вплив формування середнього класу в країні на економічні зрушення; розробляються мотиваційні механізми впливу на продуктивність праці; досліджуються міграційні процеси наукової еліти; визначається значення інноваційного підприємництва як форма прояву діяльності управлінця-новатора. Тим не менше, питання значимості, специфіки і забезпеченості людськими ресурсами підприємств на всіх рівнях діяльності підприємства вивчені недостатньо. Це означає, що ряд питань з інноваційного забезпечення підприємств ринкової економіки залишаються невирішеними.

Так як людина є не тільки джерелом, а й частиною суспільного багатства, то вивчення ролі людини в механізмі інноваційного забезпечення підприємств повинно бути погоджено зі специфікою та значенням людини не тільки як працівника підприємства, а і як системної складової мікросередовища та макросередовища діяльності підприємства та визначення місця людського фактора в інноваційному забезпеченні.

Формулювання цілей статті. Ціль даної статті – дослідити значення та взаємозв'язок людини, як складової механізму інноваційного забезпечення підприємств, з іншими ресурсами підприємства на всіх рівнях. Досягненню цілі сприяли загальнонаукові методи: методи емпіричних досліджень (експертних оцінок, порівняння, розрахунковий, спостережень), методи теоретичних досліджень (аналіз та синтез).

Викладення основного матеріалу дослідження. Враховуючи першочергове значення забезпеченості підприємства необхідними ресурсами для здійснення інноваційної діяльності (залучення інновацій на підприємство), необхідно підкреслити, що людина являє собою так званий об'єднуючий елемент будь-якої системи. На думку Н. В. Краснокутської, «…ресурсу не існує доти, доки підприємець не відшукає в природі щось корисне і не надасть йому економічної цінності» [7, с. 57]. Значення людського фактора проявляється на кожному рівні механізму інноваційного забезпечення підприємств (рис. 1).

Рис.1.Модель механізму інноваційного забезпечення ефективної роботи підприємств в умовах ринкового середовища

Під механізмом слід розуміти систему, яка складається зі взаємозв'язаних ланок (підсистем), які об'єднують численну кількість різних елементів та блоків, забезпечуючи в процесі їх взаємодії функціонування всіх підсистем організації [3, с. 355].

Розглянемо макрорівень інноваційного забезпечення, на який підприємство не має безпосереднього впливу, але є його складовою та функціонує згідно «правил» встановлених зовнішнім інноваційним забезпеченням макрорівня. Так, на найвищому макрорівні, де інноваційне забезпечення приймає форму інноваційного економічного середовища, природно-екологічного, інформаційного, науково-технічного, політико-правового, соціально-культурного та міжнародного, кожна складова корелює з людським фактором як у прямому, так і в зворотному напрямку. Так як людина є соціальною істотою, то вона весь час оцінює себе як в робочому колективі, так і в побутовому середовищі, тобто як у конкретному суспільстві, так і у суспільстві в цілому.

Досліджуючи вплив людини на ефективність дії механізму інноваційного забезпечення, необхідно визначити економічні важелі макросередовища та місце в ньому людини. По-перше, це рівень безробіття (за методом МОП у віці 15-70 років), який в Україні у 2011 р. сягнув позначки 8,6% до економічно активного населення, тоді як ще в 2009 р. складав 8,1% [9].

З підвищенням рівня безробіття, зросла заборгованість із виплати заробітної плати. Станом на 1 вересня 2011 р. приріст суми заборгованості по Україні, порівняно з 2009 р., склав 36,3% всього та 45,8% – на економічно активних підприємствах [9].

При цьому реальні доходи населення області (табл. 1) підвищилися на 5,1% у порівнянні з попереднім роком [11]. «Нажаль при тому, що істотно зросли доходи населення, що працюють в бюджетних установах, помічаємо збільшення розшарування населення. Згідно статистичного обстеження домогосподарств за показником доходів між 10% найбільш забезпечених громадян та 10% найбідніших, цей розрив в минулих роках збільшується. Значний ріст доходів відбувається, передусім, за рахунок 10% найбагатших громадян» [2].

Таблиця 1. – Динаміка доходів населення в Сумській області

Несприятливе економічне становище в Україні на початку 90-х років минулого століття зіграло свою негативну роль у інноваційному забезпеченні таким ресурсом як людина, похитнувши науково-технічне середовище інноваційного забезпечення. Таке явище як міграція населення за кордон в пошуках кращого життя, відкинуло Україну в економічному розвитку ще на десяток років назад. Іммігрантами виявилась наукова еліта та першокласні фахівці різних галузей спеціалізації. Тобто той людський капітал, який був створений зусиллями та коштами України, перетік в економіку економічно розвинених західних країн,  де цим людям запропонували достойні умови життя та матеріальну винагороду за їх працю. Держава втратила найцінніше – знання в особі людини, як ресурсу. Постраждали при цьому, в першу чергу, національні товаровиробники, науково-дослідні установи, освітні заклади тощо.

Так, в Сумській області чисельність науковців за період  з 1998 р. по 2011 р. скоротилась на 2487 осіб, тобто майже в два рази. Водночас,  чисельність працівників наукових установ зменшилась на 586 осіб за І півріччя 2012 р. у порівнянні з 2009 р. та на 1288 осіб у порівнянні з 2008 р. на ту ж дату [5].

Природно-екологічне середовище, яке визначає здатність людини до праці через рівень захворюваності населення, рівень смертності, старіння нації та природного приросту населення.

За даними управління статистики в Сумській області в 2011 р. кількість вперше зареєстрованих випадків захворювань становить 586,6 тис., що на 28,1% менше ніж в 1998 р. [5]. Починаючи з кінця 80-х років минулого століття в Україні намітилася тенденція  до спаду приросту населення, а з початку 90-х

років відбувається природне щорічне загальне скорочення населення в межах 200-350 тис. чол. Показник народжуваності в Україні за останні три роки стабілізувався і становить близько 11 дітей на 1000 наявного населення, однак рівень його не достатній. Це є наслідком того, що  в середньому жінка в Україні народжує за своє життя лише 1,2 дитини  [4]. Така ситуація, відповідно, обумовлює все більше старіння нації. Ще починаючи із 1959 року населення України за шкалою ООН належало до числа країн, що перебувають на порозі старості, бо частка осіб у віці 65 років і старших становила 6,9%. У 1989 р. його можна було охарактеризувати як старе, оскільки  показник літніх людей досяг  11,7%. За даними перепису населення 2001 року, ця вікова група досягла 14,4%. [5]. Тенденція до збільшення цього показника спостерігається і  в останні три роки. Його рівень  станом на 01.01.2012 р. зареєстрований на межі 16% [12] .

Розглядаючи політико-правове забезпечення інноваційного розвитку, доцільно порівняти політико-правовий режим на різних етапах історичного розвитку та темпи інновацій в ці періоди. Фази винаходів і нововведень мають тенденцію до прискорення, що особливо наочно видно на прикладі хвильової динаміки великих циклів (таблиця 2). Аналіз сучасного інноваційного розвитку свідчить про прискорення змін у промисловості – технології, структурі, масштабах, територіальному розміщенні й організації виробництва, а також у співробітництві країн світу, загальною формою якого стає міжнародний трансфер технологій. Країни обмінюються інноваціями в процесі проведення міжнародних конференцій, семінарів, виставок. Під час обговорення та обміну думками, досвідом між науковцями інновації набувають нового змісту, більшої сили та ваги в суспільстві, охоплюють більші території та галузі науки. Виникають умови створення єдиного світового ринку науково-технічних знань і новітніх технологій (завдяки мережі Internet) як нового економічного ресурсу. В цих умовах відбулась принципова переоцінка ролі «людського чинника». Саме сучасні інноваційні зміни пов'язані з творчістю, інтелектом, знаннями, новаторством людини як основного носія інноваційних ідей. [7, с. 54].

Таблиця 2. – Прискорення циклічного розвитку

З таблиці 2 видно, що з процесом деформації політико-правового середовища у світі відбуваються позитивні зрушення в науково-технічному прогресі. Зі створенням правового суспільства, яке полегшує психологічне напруження та виступає важелем мотивації новаторів до творчості, простежується прискорення темпів перетворення ідеї в інновацію. Профілактика «згасання» або «переродження» інноваційної поведінки можлива за цілеспрямованої зміни вектора державної політики з «управлінського» на «спрямований», що стимулює розвиток соціальних суб'єктів у визначених управлінською системою напрямах. Тому, на думку науковців, необхідно вести мову про інноваційні соціальні технології – процесуально структуровану сукупність прийомів і методів, спрямовану на вивчення, актуалізацію та оптимізацію інноваційної діяльності, внаслідок чого створюються та матеріалізуються нововведення, що обумовлюють якісні зміни у різних сферах життєдіяльності, орієнтовані на раціональне використання матеріальних, економічних і соціальних ресурсів [10, с. 89].

На сьогоднішній день в Україні політико-правове середовище характеризується заполітизованістю влади та її нестабільністю, що створює психологічні бар'єри до новаторських рішень на теренах країни. Міжнародне середовище людського розвитку визначає місце України серед інших країн світу, обумовлюючи авторитет, членство в міжнародних організаціях та співпрацю України з іншими державами. При цьому слід зазначити, що в умовах переходу до «економіки знань» саме розвиток інноваційних процесів виступає одним з визначальних чинників підвищення рівня конкурентоспроможності країн. Україна посідає 75 місце у загальному рейтингу за індексом конкурентоспроможності країн [8, с. 59]. Однак оцінка і рейтинг нашої країни за складовими цього індексу істотно варіюють (табл. 3).

Таблиця 3. – Бальна оцінка інноваційних чинників підвищення конкурентоспроможності країн, пов'язаних з використанням людського капіталу у 2008 р. (максимальний бал - 7)

Таким чином, з таблиці 3 видно, що показники оцінки інноваційних чинників, пов'язаних з використанням людського капіталу в Україні відстають від показників розвинених країн світу. Підтвердженням цього є 111 позиція у загальному рейтингу за обсягами прямих іноземних інвестицій та рівня розвитку трансферу технологій; 103 позиція – за масштабами охоплення навчальних закладів і державних установ Інтернетом, конкуренцією між Інтернет провайдерами та поширеністю використання засобів мобільного зв'язку серед населення, що значно ослаблює інтенсивність розповсюдження новітніх комунікаційних технологій і виступають гальмуючим чинником розвитку інноваційної сфери; 96 позиція – за розповсюдженням ліцензування зарубіжних технологій, що підвищує залежність економіки України від імпорту нових технологій, тоді як на експорт йде продукція з відносно невисокою часткою доданої вартості; 86 позиція – за сприйнятливістю підприємств до технологічних нововведень та 78 позиція за готовністю економіки України до сприйняття інновацій, говорять про нерозвиненість інфраструктури розвитку інновацій; 87 позиція рейтингу за державними закупівлями прогресивних технологічних продуктів говорить про недостатню підтримку з боку держави розвитку інноваційних процесів, тощо [8, с. 59].

Тобто,  роль людського фактора  на макрорівні інноваційного забезпечення проявляється як в глобальних масштабах, так і на рівні підприємств, що діють в умовах створеного середовища. Людина виступає як об'єднуюча ланка (рис. 1) всіх складових механізму інноваційного забезпечення підприємств. Реалізація інноваційних важелів людського розвитку має стати в Україні стратегічним напрямом соціально-економічної політики. Видатки на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист повинні розглядатися неяк витрачання бюджетних коштів, а як соціальні інвестиції, що здатні забезпечити нову якість розвитку країни. Зміцнення здоров'я, збільшення освітнього потенціалу, забезпечення інших аспектів розвитку людей призведе до виникнення стійких, комплексних економічних і соціальних ефектів, причому економічна віддача може істотно перевищувати віддачу від інвестицій у фізичний капітал [8, с. 65].

Висновки. Таким чином, у зв'язку з вищесказаним можна зробити наступні висновки: 1. Механізм інноваційного забезпечення являє собою систему, яка складається зі взаємозв'язаних ланок (підсистем), які об'єднують численну кількість різних елементів та блоків, забезпечуючи в процесі їх взаємодії функціонування всіх підсистем організації; 2. На всіх рівнях механізму інноваційного забезпечення кожна його складова корелює з людським фактором як у прямому, так і в зворотному напрямку, який  є рушійною силою механізму інноваційного забезпечення. Всі складові механізму інноваційного забезпечення на макрорівні (у вигляді інноваційного економічного середовища, природно-екологічного, інформаційного, науково-технічного, політико-правового, соціально-культурного та міжнародного), на макрорівні (у вигляді споживачів продукції, посередників, постачальників ресурсів, агросервісних підприємств й організацій, що надають певні виробничі послуги, фінансово-кредитних установ, юридичних контор, найближчих конкурентів, інформації, освітніх закладів, наукових установ по НДДКР, державного регулювання) та на самому підприємстві (час, внутрішні джерела інформації, маркетингова політика, фінанси, місце розташування, сировина, технології, виробничі потужності) є «мертвим» капіталом, який може спрацювати полярно у залежності від якості спрацювання людського фактору; 3. Видатки держави на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист повинні розглядатися не як витрачання бюджетних коштів, а як соціальні інвестиції, економічна віддача від яких може істотно перевищувати віддачу від інвестицій у фізичний капітал.

Література

1. Бородіна О. М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку [Текст] / Бородіна О. М. – К.: ІАЕ УААН, 2006. – 277 с.

2. В Украине богатеют только богатые [інтерв'ю Голови Державного комітету статистики України О. Г. Осауленка від 05.04.2007 року] [Текст] // Газета «Дело» №112. – 2007. – 05 квітня.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь: ВТФ „Перун", 2003. – 1440 с.

4. Стельмах Л. Демографічна ситуація в Україні  [Текст] /Л.Стельмах // Інтернет - видання «Діалог» – 2008.

5.  Динаміка доходів населення в Сумській області / Офіційний сайт головного управління статистики в Сумській області // www.sumystat.go.ua

6. Зянько В. В. Інновація як складова науково-технічного прогресу / В. В. Зянько [Текст]  // Вісник «Економіка» Київ. націон. ун-ту ім. Т. Шевченка. – Вип. 69, 2004. – С. 45-47.

7. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент [Текст]: Навч. посібник. / Н. В. Краснокутська – К.: КНЕУ, 2006. – 504 с.

8.  Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір [Текст]: Колективна монографія / За ред. Є.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень, 2009. – 316 с.

9. Рівень безробіття в Україні / Офіційний сайт Державної служби  статистики України // www.ukrstat.gov.ua

10. Рычев М. В. Инновации и инвестиции в процессе становления рыночной экономики в современной России [Текст] / М.В. Рычев // Вестник СамГУ, 2007. – № 1 (51). – С. 85-94.

11.Регіони України [Статистичний збірник] –  К. : Держстат України, 2012– Ч.1 – 310 с.

12. Україна у цифрах [Статистичний збірник] – К.: Держстат України, 2012– 267 c.

13. Харкянен Л. Інвестиції в людину – фактор розвитку економіки [Текст]  / Л. Харкянен // Віче. – № 11. – 2000.– С. 97-105.

14. The Global Competitiveness Report. – G. – 2005. – P. 503-520.