Тарасенко С.В., Дарченко Н.Д.

Некоторые аспекты истории развития рабочих команд

к.е.н., доц. Дарченко Н.Д.

Донбаська державна машинобудівна академія

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ РОБОЧИХ КОМАНД

Для ряду країн робочі команди, в їх сучасній інтерпретації, мають глибокі історичні та культурні корені. Наприклад, такі поняття, як артіль в Росії, аджета і групове прийняття рішень на різних рівнях ієрархії управління в Японії, цехові об'єднання ремісників в Західній Європі, загони в Стародавньому Єгипті глибоко вкоренилися у свідомості людей, як різні форми колективної організації праці. Сучасна інтерпретація робочої команди передбачає інтеграцію таких компонентів, як освіта, самоврядування, мотивація, психологічний клімат, ротація працівників тощо. Кожен з цих чинників не є чимось принципово новим і в теорії менеджменту, однак інтеграція цих положень у поєднанні з готовністю менеджерів делегувати свої повноваження на рівень команд дозволяє говорити про якісно новий рівень розвитку теорії і практики менеджменту.

Багато фахівців у галузі менеджменту відправною точкою в історії розвитку теорії та практики робочих команд вважають початок промислової революції, коли потреба промисловості в освіті стала очевидною і необхідною адже освіта є одним з найважливіших факторів, що визначають рівень конкурентоспроможності як країн в цілому, так і окремих фірм (крім цього, саме освіта є одним з наріжних каменів в концепції робочих команд). Практично з середини ХVIII століття компанії змушені були навчати своїх працівників застосуванню машин, механізмів, виконання конкретних виробничих функцій. Найбільш авторитетною в цей період вважалася німецька система освіти, німецькі робітники мали гарну загальну (обов'язкову початкову освіту в Німеччині було введено ще в 1763 році Фрідріхом Великим) та технічну підготовку, могли працювати на складному обладнанні, здійснювати більш суворий контроль якості.

На початку ХIX століття задоволення потреби в освіті стало проявлятися у реалізації освітніх програм поза робочих місць. Одна з перших "бізнес-шкіл" у США була створена в Нью-Йорку фірмою Grand Masonic Lodge. У 1830 році університет штату Колумбія почав пропонувати свої курси для людей, зайнятих у бізнесі, пізніше подібні курси з'явилися і в інших університетах, а в 1880 році Федеральний уряд США прийняв постійно діючу програму федеральних субсидій штатам для підтримки технічної освіти дорослого населення.

Бурхливий розвиток освітніх програм в 20-х роках ХХ століття збігся за часом зі становленням класичного менеджменту, і хоча постановка окремих принципів управління адміністративної школи суперечить концепції робочих команд, деякі з цих принципів, і в першу чергу, принцип "корпоративної єдності", відображають і сьогоднішній стан речей.

У 40-х роках активно починають працювати групи вчених під керівництвом Еріка Триста і Курта Левіна, яких багато авторів вважають основоположниками теорії робочих команд, в цей же час з'явилися групи робітників, яких за низкою ознак можна віднести до сучасного поняття робочої команди.

У 50-х роках Ерік Триста провів дослідження впливу навколишнього середовища, професійних навичок, новацій і роботи в бригадах на продуктивність праці серед шахтарів у Великобританії. Дослідження Триста продемонстрували два найбільш важливих аспекти позитивного впливу освіти і делегування повноважень:

- групи шахтарів, які володіли великими знаннями і вміннями, без особливих проблем приймали політику змін, вони легко змінювалися в нових умовах роботи;

- шахтарі, яким була надана велика самостійність у прийнятті рішень щодо своєї роботи, відрізнялися грамотною мотивацією і більшою продуктивністю праці.

60-і роки були десятиріччям розробки теорії організації та поведінки групи. Широке розповсюдження отримали соціометричні методи створення робочих груп, основою яких були соціограми, що описують відносини в групі. У ці роки увага фахівців у галузі менеджменту стала зміщатися в сферу якості трудового життя, на питання задоволення потреб через діяльність в організації. Очевидно, ця тенденція і призвела до створення в 1962 році в одному з підрозділів фірми Procter & Gambel самокерованої робочої команди (self-managed teamwork).

У 70-ті роки свій розвиток отримали мотиваційні підходи, пов'язані із залученням працівників до управління підприємством за допомогою реалізації так званих планів ESOP (Employee Stock Ownership Plan), що передбачають розширення числа акціонерів підприємства за рахунок власних співробітників.

Незважаючи на деякі ранні спроби впровадження робочих команд і їх успішні результати діяльності, до 1980-х років робочі команди не мали особливого успіху серед широкого кола компаній. 80-і роки можна вважати етапом становлення теорії і початком активного застосування робочих команд. У 1982 році тільки в США було відзначено 134 спроби впровадження робочих команд у різні сфери діяльності. Основними областями застосування були: консалтинг, сервіс, виробництво та проектування, спорт. В кінці 1980-х робочі команди були відзначені практично у всіх галузях промисловості (Ford – 1982 р., Tektronix - 1983 р., GE - 1985 р., Boeing - 1987 р. тощо). Переломним етапом у процесі впровадження робочих команд прийнято вважати 1987, коли Центр ефективної роботи організацій (Center for Effective Organizations) Університету Південної Кароліни представив перший огляд 500 провідних компаній, в якому серед інших даних наведено аналіз застосування на практиці робочих команд. Наступні огляди Центру ефективної роботи організацій, опубліковані в 1992 і 1995 роках, свідчать про широке практичне застосування робочих команд в 1990-і роки. Так, останній огляд показує, що 50% компаній з 500 аналізованих намагаються використовувати або використовують робочі команди. Але було б несправедливо не відзначити, що тільки 10% працюючих в цих фірмах входили до складу робочих команд в цей період.

З 1988 року різко зростає кількість наукових робіт, присвячених аналізу та розвитку безпосередньо теорії робочих команд. Все більший авторитет набувають Центр ефективної роботи організацій Університету Південної Кароліни та Центр з вивчення робочих команд (Center for the study of work teams) Північно-Техаського університету, створений в 1990 році з ініціативи ряду компаній штату Техас.

Можна навести велику кількість прикладів вдалого використання робочих команд на практиці:

- на 18 підприємствах Procter & Gamble, які застосовують робочі команди, продуктивність вище майже на 40%, ніж на підприємствах цієї фірми, що не використовують робочих команд;

- в компанії Sherwin-Williams впровадження робочих команд дозволило скоротити потребу в персоналі на 20%;

- у корпорації GM 20 з 40% підвищення продуктивності праці припадає на підприємства, що використовують робочі команди;

- в компанії Textronix на виробництво багатьох виробів робочі команди витрачають близько 3 днів (зазвичай для цього потрібно в середньому 14 днів);

- підприємства корпорації Xerox, що використовують робочі команди, на 30% більш продуктивні, ніж традиційно організовані підприємства цієї ж корпорації;

- корпорація AT & T Credit Corporation використовувала високоефективні міжфункціональні команди для підвищення продуктивності і поліпшення обслуговування клієнтів. Ці команди подвоїли кількість оброблених за добу кредитних заявок і скоротили терміни затвердження кредитів удвічі;

- в компанії Federal Express команди високої ефективності за рік знизили витрати на 2,1 млн дол., скоротивши кількість втрачених поштових відправлень і неправильно оформлених рахунків на 13%;

- в компанії GE Appliance виробничі команди за перші вісім місяців скоротили цикли виконання робіт більш ніж на 50%, підвищили задоволення запитів на продукти на 6% і знизили витрати на інвентаризацію більш ніж на 20%;

- на одному з заводів компанії Kodak команди високої ефективності підвищили продуктивність настільки, що обсяг роботи, який раніше виконували за три зміни, стали завершувати за одну зміну;

- компанія Hewlett-Packard створила підрозділ, заснований на принципах високоефективної організації, який став чемпіоном за прибутковістю серед усіх її підрозділів;

- корпорація Knight-Ridder застосувала принципи високоефективної організації в одній зі своїх газет, яка стала кращою з газет корпорації і утримувала першість три роки поспіль;

- компанія Motorola використовувала високоефективні команди для розвитку системи управління постачанням. Ці команди домоглися підвищення якості на 50% і скоротили затримки поставок на 70%;

- компанія Weyerhauser використовувала високоефективні команди для поліпшення обслуговування клієнтів. У результаті ефективність поставок підвищилася з 85 до 95% при одночасному істотному збільшенні якості та продуктивності.