Белоусова М.И.

Основные направления обновления основных фондов на предприятиях горно-металургического комплекса Украины

К.е.н ,професор кафедри ЕАІФ Соляник Л.Г.

Бєлоусова М.І.

Визначальним результатом формування нового економічного середовища, що утворилося завдяки глобалізаційним процесам у світі, є інноваційна політика. Адже, глобалізація та лібералізація фінансових ринків остаточно лімітували автономію загальної економічної політики.

На сьогоднішній день наша країна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

І саме гірничо-металургійний комплекс України, який розглядають як базову галузь народного господарства, що забезпечує потреби всіх галузей економіки України в металопродукції, слід грунтувати на змінах у структурі зовнішньоекономічного сектора. Тому важливим стає питання інтеграції господарської системи у міжнародну економіку, створення розгалуженої інфраструктури, яка б забезпечувала швидку реалізацію ринкових перетворень, перш за все у зовнішньому секторі економіки [3].

Гірничо-металургійний комплекс являє собою багатовекторне виробництво основною сировинною ланкою якого є гірничо-добувна промисловість, що забезпечують видобуток, збагачення та агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд.

Підприємства, що утворюють гірничо-металургійний комплекс України, є найбільшими споживачами сировини, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсів, і відповідно виробниками промислової продукції[6].

Фінансово-економічна криза, що настала 2008 р.  почала здійснювати негативний вплив на діяльність підприємств комплексу. Так, станом на листопад 2008 р. (пік кризи), в Україні працювало лише 18 доменних печей, 20 сталеплавильних агрегатів, 48 прокатних станів. Падіння середньодобових обсягів виробництва склало: чавун – 58,2 %, сталь – 56,6 %, прокат – 54 %[2].

Після фінансово-економічної кризи 2008 р. сталися наступні зміни в гірничо-металургійному комплексі України: посилення експортної складової; зростання сировинної і напівфабрикатної частки у структурі збуту; різке падіння внутрішнього споживання металопродукції у всіх основних галузей-споживачів [3].

У 2010-2011 рр. вітчизняні металургійні підприємства в більшості працювали зі збитком. За даними «Металургпрому», сукупний збиток до оподаткування вітчизняних сталеливарних компаній за 2011 р. склав 375 млн. дол. (практично на рівні 2010 р.) [8].

В даний час, як і раніше, основними чинниками, що визначають діяльність всього гірничо-металургійного комплексу України залишаються:

технічна ; технологічна відсталість основних фондів (понад 65% ОФ повністю вичерпали терміни експлуатації); високі матеріало- і енергоємність(енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах майже на 33% вища, ніж на провідних підприємствах світу); невисока якість продукції; вузький сортамент.

Так головною проблемою, що мала і до сих пір має системне значення для розвитку гірничо-металургійному комплексу України, є високий ступінь зношення основних фондів і відставання технічного рівня металургійної галузі від кращих світових досягнень[1].

Основними напрямками технічного переозброєння гірничо-металургійного виробництва в сучасних умовах можуть бути:

1. орієнтація головним чином на імпорт промислового обладнання та технології за рахунок іноземних кредитів. Але як правило, пропонуються та продаються технології, що відповідають вимогам сьогодення і не зорієнтовані на майбутнє, що обмежує перспективний розвиток галузі, виготовлення високотехнологічних видів металопродукції [7].

2. інвестиційно-інноваційний шлях, спрямований на створення і впровадження сучасних технологій та обладнання на базі кращих світових і вітчизняних розробок.

Таким чином для забезпечення інноваціонного розвитку ГМК необхідно:

· реалізація інноваційної стратегії розвитку, прискорення технологічного оновлення виробництва;

· створення сприятливих умов для залучення інвестицій на розвиток галузі;

· сприяння розвитку внутрішнього ринку металопродукції та розвитку металоспоживаючих галузей промисловості;

· зміцнення вітчизняної залізорудної та вугільної бази для металургії, зменшення матеріало- та енергоємності виробництва;

· використання вітчизняного науково-технічного потенціалу для розроблення та впровадження новітніх технологій виробництва, що відповідають та перевершують сучасний рівень світової металургії;

· державна підтримка фундаментальної та галузевої науки, які є основою перспективного розвитку економіки[4].

Список використаної літератури

1. Экономические проблемы черной металлургии : [монография] / [под. общ. ред.С. С. Аптекаря, А. И. Амоши]. – Донецк : ДонГУЭТ, 2005. – 383 с.

2. Макогон Ю. В. Криза у світовій економіці: стратегічні пріоритети металургії України /Ю. В. Макогон, М. Г. Шпундра // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 1(10). – С. 86-95.

3. Єлісєєва О. К. Моделювання зовнішньоекономічної діяльності металургійної галузі України /О. К. Єлісєєва // Економічний форум. – 2012. – № 1. – С. 45-52.

4. Волков В. П. Перспективи розвитку чорної металургії України у контексті забезпечення економічної безпеки галузі / В. П. Волков, Л. А. Горошкова // Економічний вісник Полтавського національного університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні науки». – 2010. – № 4(44). – Ч. ІІ. –С. 81-89.

5. Top steel-producing companies 2011. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.worldsteel.org/statistics/top-producers.html.

6. Гірничо-металургійний комплекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/prom/10.html.

7. Авраменко І. М. Інновації як основа розвитку металургійної промисловості України /І. М. Авраменко, О. І. Авраменко, Д. В. Коваль // Економіка і регіон. – 2009. – № 2(21) – С. 95-98.

8. Мазур В. Конкурентні позиції підприємств гірничо-металургійного комплексу України /В. Мазур, О. Скороход // Економіка України. – 2009. – № 3. – С. 4-18.