Трофименко Е.Ю., Беляев Н.А.

Обзор существующих подходов к комплексу маркетинга

Макрогенетичний аспект вивчення

регулятивно-поведінкових особливостей у школярів

з різною навчальною успішністю

У ході проведеного експериментального дослідження систему саморегуляції довільної активності школярів розкрито в межах макрогенетичного підходу, що дало змогу визначити регулятивно-поведінкові особливості учнів різного віку з низькою, середньою й високою навчальною успішністю.  

Результати вивчення особливостей становлення особистісного контролю у школярів з різними навчальними досягненнями в макрогенетичному аспекті показали, що для учнів з високим рівнем навчальної успішності – порівняно з слабковстигаючими школярами – характерний здебільшого внутрішній особистісний контроль. До того від другого до четвертого класу вияв внутрішнього особистісного контролю у високовстигаючих учнів збільшується: 2 клас – 54,2%, φ* = 1,57 при ρ ≤ 0,05; 3 клас – 57,9%, φ* = 2,85 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 63,3%, φ* = 4,78 при ρ ≤ 0,001. Домінування внутрішнього особистісного контролю у високовстигаючих школярів виявляється через внутрішню локалізацію їх суб’єктивного контролю за діями завдяки спроможності адекватно оцінювати свою активність і прогнозувати її наслідки, а також аналізувати власні можливості, характерологічні якості, умови діяльності й свої зусилля для її реалізації.

У середньовстигаючих школярів спостерігається посилення конструктивної тенденції в особистісному контролі, що виявляється у підвищенні – порівняно з низьковстигаючими учнями – його «внутрішніх» показників (2 клас – 48,7%; 3 клас – 63,2%; 4 клас – 74,6%). Завдяки цьому середньовстигаючі школярі добре усвідомлюють свою довільну активність і регулюють її через внутрішню суб’єктивну локалізацію контролю за діями, вони здатні до аналізу власної діяльності, а також до передбачення її успішності.

В особистісному контролі слабковстигаючих учнів – порівняно з високовстигаючими школярами – спостерігається домінування зовнішнього особистісного контролю: 2 клас – 56,9%, φ* = 1,56 при ρ ≤ 0,05; 3 клас – 61,5%, φ* = 2,81 при ρ ≤ 0,001; 4 клас – 79,8%, φ* = 4,74 при ρ ≤ 0,001. Цим школярам притаманні неадекватно завищена або занижена самооцінка власних особистісних якостей, недостатнє усвідомлення процесу навчальної діяльності та низька прогнозованість наслідків своїх дій у ході її реалізації. У слабковстигаючих учнів – протягом їх навчання з другого по четвертий клас – виявлено деструктивну тенденцію до посилення «зовнішніх» чинників у регулюванні їх довільної активності, що свідчить про негативні прояви у структурі їх особистісного контролю. Означена тенденція у регуляції довільної активності виникає внаслідок недостатньої спроможності школярів з низьким рівнем навчальної успішності до аналізу і прогнозування процесів своєї діяльності, а також через відсутність у цих учнів адекватної самооцінки власних зусиль, можливостей і здобутків.

Зауважимо, що у середньовстигаючих школярів з високим рівнем оперативного (2 клас – 41,6%; 3 клас – 35,1%; 4 клас – 51,2%) й антиципуючого самоконтролю (2 клас – 19,4%; 3 клас – 32,5%; 4 клас – 24,6%) більш високими є і навчальні досягнення. У разі дисбалансу між оперативним і антиципуючим самоконтролем рівень навчальної успішності учнів здебільшого знижується на статистично значущому рівні.

Таким чином, простежені в процесі макрогенезу конструктивні та деструктивні тенденції у становленні складових самоконтролю учнів 2–4-х класів дали змогу встановити, що у середньо- і високовстигаючих школярів домінує високий оперативний самоконтроль, а у низьковстигаючих – низький рівень його вияву. Конструктивна тенденція у становленні самоконтролю у високовстигаючих учнів проявляється через посилення оперативного, антиципуючого самоконтролю та самоконтролю своєї діяльності, що підвищує їх навчальну успішність. Деструктивна тенденція знаходить свій вияв через поступове послаблення самоконтролю та його структурних складових у середньовстигаючих школярів до значного зниження його показників у низьковстигаючих учнів. Крім того, дисбаланс у становленні оперативного й антиципуючого самоконтролю, зафіксований у середьовстигаючих школярів, веде до зниження загального самоконтролю і негативно впливає на рівень їх навчальних досягнень.

Узагальнюючи одержані в ході дослідження результати, зазначимо, що характеристики саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю зазнають значних змін у процесі їх розвитку. Це проявляється у кількісному збільшенні її показників, структурному ускладненні та функціональній диференціації її компонентів, у генералізації її будови, а також у внутрішній детермінації й усвідомлені особистістю її складових.

Так, у школярів других класів частіше, ніж у четвертокласників, не вдавалося виявити домінування окремих компонентів регулятивної системи або наявність певної тенденції в її становленні. У другокласників більшою мірою, ніж у школярів четвертих класів, проявлялися розбалансованість, недиференційованість, недостатня сформованість структурних елементів саморегуляції довільної активності.

Отже, вивчення системи саморегуляції довільної активності школярів у макрогенетичній площині засвідчило, що у процесі онтогенезу регулятивно-поведінкові характеристики учнів змінюються в напрямку ускладнення, більшої збалансованості, структурованості й усвідомлення особистістю її компонентів.