Международный экономический форум 2013

Мельник М.Н., Полонская Л.А.

Нестандартные методы мотивации персонала пердприятия

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Нестандартні методи мотивації персоналу підприємства

-->

Актуальність. Кожна організація, підприємство ставлять перед собою мету, реалізація якої можлива за умов зацікавленості всього трудового колективу у кінцевих результатах.

При відсутності колективної зацікавленості, розбіжності інтересів власників, управлінців та рядових працівників суб’єкт господарювання буде надзвичайно вразливим до змін зовнішнього середовища, оскільки серцевина його внутрішнього середовища – працівники, людський капітал, позбавлені монолітності, не мають загального мотиву й об’єднуючої ідеї. Є очевидним, що матеріальна мотивація і стимулювання стають тими чинниками, які заохочують до високопродуктивної праці. Крім того, на неї впливають і є основою колективної зацікавленості відносини власності. Як мотиваційний фактор системи соціально-економічних відносин вони виступають найважливішим важелем у подоланні відчуження працівників від результатів праці.

Мотивація працівників впливає на їхню продуктивність, тому частка роботи менеджера полягає в тому, щоб направити мотиваційні заходи на досягнення організаційних цілей. Вивчення мотиваційної структури персоналу дозволяє зрозуміти, що змушує людей працювати, що впливає на вибір ними способу дії та чому вони дотримуються його протягом деякого часу [1].

Аналіз останніх досліджень.  Проблеми мотивації праці у своїх працях вивчають такі науковці, як З.Є. Пастухов, С.Н. Буторін [1], А.В. Шлійко [2], М.М. Вороновська [3], Т.А. Замфірова та ін. Проте питанням нестандартних мотиваційних методів приділено не достатньо уваги, що, у свою чергу, свідчить про актуальність теми, і відповідно зумовило вибір напряму дослідження.

Мотивування являє собою процес формування такого психологічного стану людини, який зумовлює її поведінку, здійснює установку до діяльності, спрямовує і активізує її. В загальному розумінні мотивація праці являє собою дію сукупності внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до трудової діяльності і надають їй цілеспрямованість, орієнтовану на досягнення певних цілей [3].

· формування у кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;

· навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутрішньо фірмового спілкування;

· формування у кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації [4].

Щодо сучасних методів мотивації, то в останній час поряд з такими поширеними стандартними методами мотивації, як заробітна плата, премії, подяки постають інноваційні, так би мовити, нестандартні методи мотивації. Саме трактування «нестандартних» методів є певним чином відносним і полягає у їх відмінності від більш поширених, що широко застосовуються у вітчизняній практиці мотивування праці та складають питому вагу загальних методів.

Підтвердженням того, що у сучасних умовах заробітна плата як засіб мотивації не відіграє ключової домінуючої ролі, є дослідження чинників мотивації у сучасних умовах. Наприклад, на підставі результатів дослідження, проведених в американських організаціях з метою удосконалення методів мотивації (стимулювання) праці, робота цінується залежно від відповідних чинників (рисунок 1).

Рисунок 1 – Аналіз чинників мотивації в сучасних умовах

Результати даного та інших досліджень спонукають компанії усе більш широко застосовувати нові, у певному сенсі нестандартні, види мотивації праці до яких можна віднести такі як: позитивний психологічний клімат в компанії; сприятливі фізичні умови роботи (наприклад: чистота в офісі, комфорт робочого місця, сучасна техніка тощо); зручне розташування офісу; оплачувані обіди; більш скорочений робочий день; надання можливості навчатися і підвищувати свою кваліфікацію, внутрішньо корпоративні тренінги; можливість кар’єрного росту в компанії; наявність кар’єрного плану для співробітників;  регулярні перегляди рівня заробітних плат в залежності від заслуг і досягнень співробітників (1-2 рази на рік); вітання від компанії: офіційні свята, дні народження і т.п [5].

На підтвердження тенденції розширення застосування нестандартних методів мотивації у світовому просторі, розглянемо приклади застосування відповідних заходів у провідних міжнародних компаніях (таблиця 1).

Таблиця 1 – Приклади застосування сучасних нестандартних методів мотивації у міжнародній практиці

№ п/п

Нестандартні заходи мотивації

Компанії, що застосовували відповідні методи

1

2

3

1.

Одноразова винагорода готівкою за виконане завдання, відсутність запізнень тощо.

Марс інк., IBM, Макдональдс,

Лінкольн, Таппарварс

2.

Нагородження подарунками, медалями, знаками відзнаки, почесними званнями.

IBM, Макдональдс

3.

Система внутрішніх тренінгів, програми індивідуального розвитку, додаткова освіта за рахунок роботодавця.

Johnson & Johnson, Renault,

Peugeot

1

2

3

4.

Створення дружної, сімейної атмосфери, пільгове

Медичне обслуговування.

Johnson & Johnson

5.

Публікація у власному друкарському органі

General Motors, Westing-house Electric, Polaroid, Bell Tele-phone Lab., Radio Corporatio of America

6.

Виділення вільного часу, можливості відвідування наукових заходів для підтримки творчої, винахідницької діяльності, членство у наукових товариствах компаній.

Toshiba, IBM, Polaroid

7.

Безкоштовне чи пільгове харчування працівників.

Google, Яндекс, Вконтакте

Прикладом ефективного застосування сучасних нестандартних методів мотивації в Україні може бути діяльність компанії «Епіцентр К». Так, програма соціально-трудового розвитку компанії 2011-2012 років, поряд зі стандартними мотиваційними заходами, містить такі положення як: впровадження системи професійного навчання, розробка заходів щодо профілактики і зниження професійної та загальної захворюваності, організація перевезень працівників, поліпшення естетичної обстановки на робочих місцях, вдосконалення морального стимулювання, розробка заходів зі стимулювання творчості, проведення спортивної підготовки та змагань персоналу і багато інших [3].

Висновки. Сьогодні, в умовах обмеженості фінансових ресурсів, коли досить важко встановити високу заробітну платню, особливу увагу можна закцентувати саме на нестандартних методах стимулювання праці, складаючи гнучку систему мотивування для працівників, ефективно поєднуючи стандартні та нестандартні мотиваційні заходи, наприклад:

· визнавати цінність працівника для організації, надавати йому творчу свободу;

· застосовувати програми збагачення праці та ротацію кадрів;

· застосовувати гнучкий графік, неповний робочий тиждень, можливість працювати як на робочому місці, так і вдома;

· надавати працівникам знижки на продукцію, яку випускає компанія, де вони працюють;

· надання кредиту співпрацівникам на придбання житлі, автомобіля та ін.

Відповідно, коли стандартні мотиваційні чинники вже не є єдиним дієвим чинником мотивації, а також в умовах обмеженості матеріальних ресурсів сучасні методи мотивації, у тому числі нематеріальної, відіграють важливу роль у підвищенні ефективності діяльності персоналу компанії та дозволяють залучити ще не активовані резерви персоналу [4].

Література

1. Пастухов З.Е. Система внутрифирменной мотивации труда и повышение конкурентоспособности предприятия / З.Е. Пастухов, С.Н. Буторин // Экономика сельского хозяйства и перерабатывающих предприятий. – 2007. – № 4. – С. 89–94.

2. Шлійко А.В. Удосконалення мотиваційного механізму ефективності праці на підприємствах аграрної сфери економіки / А.В. Шлійко // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 6. – С. 124–130.

3. Вороновська М.М. Система мотивів та стимулів інноваційної діяльності машинобудівного підприємства / М.М. Вороновська // Вісник Національного ун-ту «Львівська політехніка»: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – 2010. – № 682. – С. 36–41.

4. Замфірова Т.А. Теорії трудових відносин і мотивації праці / Т.А. Замфірова // Економіка і держава. – 2007. – №7. – С. 86–88.

5. Яцура В.В. Менеджмент : навчальний посібник / В.В. Яцура, О.П. Жук // Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. – 444 с.