Дмитрук Е.В.

Занятость как основа розвития рынка труда в Украине

ЗАЙНЯТІСТЬ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ

РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Однією з найскладніших соціально-економічних проблем в умовах ринкової трансформації економіки України є формування національного ринку праці. Розвиток ринкових відносин супроводжується зростанням рівня та тривалості безробіття, наявністю вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції тощо. У перехідний період в Україні держава відіграє провідну роль у формуванні ринку праці. Головною формою його виявлення в сучасних умовах є державна політика зайнятості.

Зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення країни робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.

Проблеми зайнятості та ринку праці в ринкових умовах вивчали закордонні дослідники Дж.Р.Еренберг, Дж. Кейнс, В.Нордхаус, Л.Роббінс, П.Самуельсон, М.Фрідмен, Ф.Хайєк, Ж.Сей, Р.Барр, Т.Веблен, Д.Рікардо, а також вітчизняні вчені О.Амосов, Д.Богиня, В.Васильченко, М.Долішній, В.Онищенко, І.Петрова, В.Мандибура, А.Чемерис, Н.Нижник, О.Булавка.

Розрізняють поняття повної й ефективної зайнятості. Повна зайнятість характеризує такий стан, при якому забезпечені роботою всі, хто має потребу в ній і бажають працювати, що відповідає наявності збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили.

Ефективна зайнятість характеризується з двох точок зору: з економічної, як найбільш раціональне використання людського ресурсу і соціальної, як найбільш повна відповідність інтересам людини праці. Таким чином, якщо повна зайнятість відображає зайнятість з кількісної сторони, то ефективна – з якісної.

По-перше, значно складніше реформувати соціально-трудові відносини, ніж загальні макроекономічні умови розвитку. Зайнятість – це, насамперед, відносини між людьми з приводу задоволення особистих і суспільних потреб і одержання заробітку, особистий інтерес і особисті мотиви складають найважливіший стимул до ефективного виробництва. Тому практично для кожної людини реформи умов зайнятості пов'язані з необхідністю пристосовуватися і змінювати економічні, соціальні і психологічні стереотипи, що складалися впродовж кількох десятиліть.

По-друге, до початку реформ переважало спрощене розуміння зайнятості населення. Усі проблеми зводилися до безробіття. Головна ж мета політики зайнятості зводилася до створення механізмів узгодження попиту та пропозиції робочої сили, тобто ринку праці. Таким проблемам використання трудового потенціалу на макрорівні, як формування його економічної активності, трудова мотивація, галузеві і професійні структури, перерозподіл робочої сили між галузями і видами діяльності приділялося недостатньо уваги й у наукових дослідженнях, і в діяльності центральних економічних відомств.

Оскільки Україна йде від планово-розподільної економіки до ринкової, то зайнятість, що сформувалася в неринковій економіці, стримує розвиток ринкових механізмів узгодження попиту та пропозиції робочої сили. Тому розділяють політику зайнятості і політику ринку праці, регулювання зайнятості і регулювання ринку.

Можна виділити чотири аспекти, необхідні для успішного і соціально прийнятного перетворення сучасної зайнятості в зайнятість ринкового типу:

нерозривний зв'язок зайнятості з найважливішим конституційним правом людини на працю. Усвідомлено чи не усвідомлено, але зайнятість стала пов'язуватися з можливістю реалізувати право на працю;

визначальна роль зайнятості у формуванні рівня життя і гідних умов існування. Саме через зайнятість, підвищення трудової активності наразі реалізується найважливіша гарантія росту рівня життя працездатних громадян і їх родин;

вплив трудової діяльності на людину, розкриття і збільшення її професійних можливостей, стимулювання розвитку особистості, виникнення нових її потреб і інтересів.

Зростання масштабів безробіття, розвиток вимушеної, неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції є свідченням того, що в умовах перехідної економіки в Україні ще не створено ефективних механізмів перерозподілу робочої сили, внаслідок чого формування національного ринку праці відбувається вкрай повільно. Причиною цього є недостатній рівень економічних реформ.

Під час розробки державної політики зайнятості населення основною метою є зменшення масштабів безробіття. Для України характерними є невисокий рівень офіційно зареєстрованого безробіття та „тіньова” зайнятість.

Державна політика зайнятості має спрямовуватись на створення нових продуктивних робочих місць. Навіть в умовах фінансової кризи політику створення нових робочих місць можна було б реалізувати за допомогою використання непрямих економічних важелів - податкових пільг, розвитку малого й середнього бізнесу, залучення іноземних інвестицій тощо.

Таким чином, вирішення проблем зайнятості є основою розвитку вітчизняного ринку праці та національної економіки в цілому.

Література

1 Красноженова Г.Ф., Симонин П.В. Управление трудовыми ресурсами: Учеб. пособие. М.: ИНФРА-М. 2010. – 159 с.

2 Зайнятість в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/management/14380.html

3 Діденкко Я. Формування ефективної державної політики зайнятості//Україна: аспекти праці – 1999. – № 2