Логвинова О.П., Дмитрук Е.В.

Теоретические основы обоснования целесообразности аутсорсинга на предприятии

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ АУТСОРСИНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

За сучасних умов господарювання керівництво вітчизняних підприємств має постійно докладати зусиль щодо забезпечення їх сталого економічного розвитку. Як свідчить світовий досвід, одним з найсучасніших і найдієвіших засобів, що дозволяють вирішувати це завдання, є аутсорсинг.

Передаючи певні функції на аутсорсинг, підприємство забезпечує належне виконання цих функцій фахівцями аутсорсингової компанії, отримує опосередкований доступ до ресурсів аутсорсера, переміщуючи власні ресурси у більш прибуткові види діяльності або проекти розвитку. Також забезпечується економія коштів, зростання прибутку, розподіл ризиків, а, отже, покращення економічних показників діяльності підприємства. Це свідчить на користь переходу підприємств на аутсорсинг, який може застосовуватися у різних видах діяльності, охоплюючи різний обсяг функцій.

Водночас, застосування аутсорсингу пов'язане з певними ризиками, зокрема, втрати контролю виконання функцій; зростання залежності від аутсорсера; витоку важливої інформації; зниження оперативності в процесі взаємодії замовника й постачальника аутсорсингових послуг; невідповідності рівня надання послуг стандартам підприємства; зростання витрат на виконання функцій та ін. Тому постає питання про необхідність обгрунтування доцільності аутсорсингу.

Вивченню питань обгрунтування доцільності аутсорсингу присвятили свої наукові праці Б.А. Анікін, І.Л. Руда, С.О. Календжян, Синяева И.М., Маслова В.М., Синяев В.В., Сосунова Л.А., Карпова Н.П. та ін.

Так, Б.А. Анікін і І.Л. Руда як критерії доцільності застосування аутсорсингу розглядають економію коштів підприємства, співвідношення витрат на власне виробництво з витратами на аутсорсинг, оцінку доданої вартості, витрати часу на виконання бізнес-процесів, ризик, а також репутацію й досвід аутсорсингової компанії, якість послуг, можливість коригування умов контракту та ін. [1]

Синяева И.М., Маслова В.М., Синяев В.В. відзначають можливість обгрунтування рішення про аутсорсинг на основі таких критеріїв, як точка беззбитковості, коефіцієнт економічної доцільності аутсорсингу, показники сервісності компанії, якості обслуговування клієнтів і показник соціально-ділової активності [2].

Отже, у спеціальній літературі з питань аутсорсингу представлено низку критеріїв оцінки доцільності аутсорсингу, деякі автори відзначають можливість обгрунтування аутсорсингу з використанням критеріїв, представлених у проект-менеджменті. Подальше удосконалення методичних підходів до оцінки доцільності аутсорсингу потребує узагальнення та комплексного застосування певної системи показників.

На основі результатів аналізу спеціальної літератури з питань аутсорсингу пропонується класифікувати критерії оцінки доцільності аутсорсингу за певними ознаками.

За ступенем узагальнення результатів критерії оцінки доцільності аутсорсингу пропонується розподілити на загальні, що характеризують доцільність аутсорсингу в цілому, та часткові, що відображають доцільність аутсорсингу за окремими аспектами (оцінка потреби у аутсорсингу, оцінка постачальників аутсорсингових послуг, оцінка взаємодії учасників впродовж реалізації проекту, заключна оцінка проекту).

За можливістю формалізації критерії оцінки доцільності аутсорсингу можуть бути розподілені на формалізовані, слабкоформалізовані та неформалізовані.

До формалізованих пропонується відносити наступні критерії: економія коштів підприємства завдяки використанню аутсорсингу; співвідношення витрат підприємства «без проекту» та «з проектом» переходу на аутсорсинг; точка беззбитковості; коефіцієнт економічної доцільності аутсорсингу; показник сервісності компанії; якість обслуговування клієнтів; показник соціально-ділової активності; чиста теперішня вартість; термін окупності коштів; додатковий грошовий потік; зміна показників  фінансового стану підприємства завдяки використання аутсорсингу; показники ризику; показники конкурентоспроможності та потенціалу учасників аутсорсингу.

Як неформалізовані або слабкоформалізовані критерії оцінки доцільності аутсорсингу пропонується розглядати репутацію компанії на ринку; внутрішню кваліфікацію та контроль; можливість коригування умов контракту; надійність і базу навичок переходу на аутсорсинг; кадрову політику; корпоративно-соціальну відповідальність та ін.

Також важливо оцінити доцільність аутсорсингу для окремих його учасників, оскільки необхідним є забезпечення взаємовигідних стосунків та пропорційного розподілу ефективності й ризику. Тому слід розрізняти критерії доцільності аутсорсингу для постачальника послуг та для підприємства-замовника аутсорсингу, для інших учасників тощо.

Розглядаючи перехід на аутсорсинг як проект, при обгрунтуванні його доцільності поряд із загальноекономічними критеріями можливо застосувати специфічні критерії, представлені у проект-менеджменті, зокрема, чисту теперішню вартість, внутрішню норму дохідності, індекс дохідності, коефіцієнт «вигоди/витрати», термін окупності, грошовий потік; показники ризику, інституційні, соціальні критерії і т.ін.

Зазначені критерії взаємпов'язані між собою, а вказані групи можуть взаємно комбінуватися та доповнювати одна одну.

Отже, при обгрунтуванні доцільності аутсорсингу слід комплексно застосовувати систему критеріїв, що сприятиме успішнішому його здійсненню та забезпеченню сталого економічного розвитку підприємства.

Література

1 Аникин Б.А., Рудая И.Л. Аутсорсинг и аутстаффинг: высокие технологии менеджмента: Уч.пособ. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 320 с.

2 Синяева И.М., Маслова В.М., Синяев В.В. Сфера PR в маркетинге. Учеб.пособ. М.: ЮНИТИ-ДАНА. 2007. – 383 с.

3 Сосунова Л.А., Карпова Н.П. Критерии оценки целесообразности аутсорсинга. Российское предпринимательство. № 3. Выпуск 2 (180). 2011. – С. 38-43.