Путря И.В., Полякова Е.С.

Контроль за выполнением финансовых планов и бюджетов коммерческих банков

Полякова Євгенія Сергіївна

КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПЛАНІВ ТА БЮДЖЕТІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Актуальність проблеми. У складі функціональних підсистем фінансового менеджменту важливу роль, що полягає у підвищенні ефективності управління доходами, витратами та податками, відіграють системи та методи фінансового контролю. Рівень організації фінансового контролю безпосередньо впливає на стійкість банку, сприяє удосконаленню системи фінансового управління ним, забезпечує підпорядкування діяльності банку фінансовій політиці, що проводиться його керівництвом.

Фінансовий контроль покликаний забезпечити правильну оцінку реальної ситуації і тим самим створити передумови для внесення коректив в заплановані показники розвитку як окремих підрозділів, так і банку в цілому. Тому фінансовий контроль є одним з основних інструментів розробки фінансової політики та прийняття рішень, що забезпечую нормальне функціонування банку та досягнення поставлених цілей як у довгостроковій перспективі, так і при вирішенні питань оперативно-фінансового управління.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Питання фінансового управління досліджується в наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених, таких як У. Тімоті, Дж. Сінкі, П. Роуз, Н. Бакстер, О.В. Васюренко, В.І. Грушко, О.С. Любунь, О.Д. Заруба, С.М. Козьменко, О.А. Криклій, І.В. Сало.

Метою статті єдослідження процедури контролю прибутку банку в системі управління ним.

Виклад основного матеріалу.Сформований і затверджений бюджет та фінансові плани містять ті показники, яких банк повинен досягти в плановому періоді. Однак в процесі поточної діяльності можуть виникати відхилення, тобто розходження між запланованими і фактичними показниками. Тому регламентом фінансового планування прибутку та бюджетного процесу повинна передбачатися можливість для своєчасного прийняття та коригування оптимальних управлінських рішень щодо виконання того чи іншого проекту в інтересах банку. Для своєчасного виявлення відхилень та відповідного реагування на них здійснюється періодичний контроль за виконанням фінансових планів та бюджетів. Фінансовий контроль прибутку - це система внутрішнього контролю, що забезпечує концентрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрямках діяльності банку з формування та розподілу прибутку для своєчасного виявлення відхилень фактичних результатів від передбачуваних бюджетами та фінансовими планами, прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію.

- спостереження за ходом реалізації фінансових планів;

- визначення ступеня відхилення фактичних результатів діяльності банку від запланованих;

- діагностування за розмірами відхилень серйозного погіршення фінансового стану банку та істотного зниження темпів його розвитку;

- розробка оперативних управлінських рішень щодо нормалізації діяльності банку відповідно до передбачених цілей і показників;

- коригування при необхідності окремих цілей і показників фінансового розвитку банку у зв'язку із зміною зовнішнього фінансового середовища, кон’юнктури фінансового ринку і внутрішніх умов роботи банку.

Формування системи фінансового контролю прибутку повинне базуватися на певних принципах, основними з яких є такі:

-  багатофункціональність фінансового контролю;

-  орієнтованість фінансового контролю прибутку на кількісні стандарти;

- відповідність методів фінансового контролю прибутку специфіці методів фінансового аналізу та фінансового планування;

-  своєчасність операцій контролю;

-  простота форми контролю;

-  економічність контролю.

Фінансовий контроль прибутку доцільно поділити на такі основні етапи. На першому етапі відбувається визначення об'єкта контролю. Об'єктом фінансового контролю прибутку є управлінські рішення за основними аспектами формування, розподілу та використання прибутку банку.На другому етапі відбувається визначення видів та сфери фінансового контролю. Відповідно до концепції побудови системи фінансового контролю він розподіляється на такі основні види:

- стратегічний контроль (контроль фінансової політики та її цільових показників);

- поточний контроль (контроль поточних фінансових планів);

- оперативний контроль (контроль бюджетів).

Наступний етап передбачає формування системи пріоритетів контрольних показників. Всю систему показників, що входять у сферу кожного виду фінансового контролю, доцільно ранжувати за ступенем значущості.Такий підхід до формування системи контрольних показників в подальшому полегшить виявлення причин відхилення фактичних величин від передбачених відповідними завданнями.

Наступний етап контролю - побудова системи моніторингу показників, що належать до фінансового контролю. Система моніторингу складає основу фінансового контролю, найбільш активну частину його механізму. Система фінансового моніторингу являє собою розроблений у банку механізм постійного спостереження за контрольними показниками формування та використання прибутку, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень.

Важливе значення при проведенні фінансового контролю має вивчення причин, що викликали появу відхилень від встановлених параметрів. У ході аналізу відхилень варто розрізняти контрольовані і неконтрольовані причини. Неконтрольовані причини відхилень пов'язані зі змінами у зовнішньому середовищі. Банк може певною мірою впливати лише на контрольовані причини.

Залежно від причин виникнення відхилення, що виникли з контрольованих причин, розподіляються на дві групи:

1. Відхилення, що виникли в результаті планування та пов'язані з помилками при складанні прогнозів. Вони можуть бути викликані недостатністю інформації, недостовірним прогнозом розвитку, невідповідними методами планування;

2. Відхилення, що пов’язані з реалізацією планів в результаті діяльності банку.

При наявності значних відхилень залежно від їх причин можливі такі альтернативні рішення:

- коригування або перегляд фінансових планів, якщо результати контролю свідчать про те. що подальше їх виконання в такому вигляді недоцільне.

- внесення відповідних коректив у дії для досягнення запланованих цілей.

Останнім етапом контролю є формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень:

а) "нічого не робити". Така форма реагування передбачена в тих випадках, коли розмір відхилень (негативних або позитивних) значно нижчий, ніж передбачений критерій критичного розміру відхилень;

б) "усунути відхилення". Така система дій передбачає процедуру пошуку та реалізації резервів для забезпечення виконання цільових планових чи нормативних показників.

в) "змінити систему планових або нормативних показників".

Така система дій використовується, по-перше, в тих випадках коли можливості нормалізації окремих аспектів формування прибутку банку обмежені або вони взагалі відсутні; по друге, в тих випадках, коли фактично досягнуті показники значно перевищують планові, тобто розроблені плани недостатньо напружені, що, як правило, є наслідком недосконалої системи планування.

Отже, фінансовий контроль є важливою складовою управління прибутком банку. Він забезпечує зворотний зв'язок, звертаючи увагу менеджерів на значні відхилення від запланованих показників, що дає можливість приймати оперативні управлінські рішення, спрямовані на виконання поставлених завдань.

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що системі управління прибутком банку притаманний високий динамізм, що враховує зміни факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації та управління банком, фінансового стану та інших параметрів  функціонування банку. Всі управлінські рішення у сфері формування прибутку тісно взаємопов’язані і безпосередньо та опосередковано впливають на кінцеві результати управління прибутком. Виходячи з цього, управління процесом формування прибутку у банку повинне розглядатися як система послідовних дій, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких забезпечує результативність формування прибутку банку в цілому.

Список використаних джерел:

1. Куницина Н. Н., Ушвицкий Л. И., Макеева А. В. Бизнес-планирование в коммерческом банке. – М.:Финансы и статистика, 2002. – 304 с.

2. Аналіздіяльностікомерційного банку: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. за спец. «Банківськийменеджмент»/За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця та проф. А. М. Герасимовича. – Житомир: ПП «Рута»,2001. – 384с.

3. Калініченко О. Сучасний стан плануванняу банках: основніаспекти, методологія // Банківська справа(укр.). – 2005. – № 4. – С. 76–81.

4. Поморина М. А. Основные элементы банковского планирования: стратегия, бизнес-планирование,финансовоепланирование // Банковскоедело (рус.). – 2000. – № 7. – С. 2–9.