Лаврова Ю. В., Мередов Ж., Гулмаммедов К.

Функции и классификация видов прибыли предприятия

Гармонізація бухгалтерського обліку

Своєрідність економічних,  правових та соціальних умов функціонування вітчизняного бізнесу в Україні обумовлює сукупність вимог,  яким має відповідати фінансова звітність.  Водночас,  сучасні глобалізаційні процеси та потреба у єдності та стабільності підходів до ведення бухгалтерського обліку спричинили необхідність однотипності розрахункової бази для оцінки інвестицій,  зобов'язань та інших активів і пасивів,  формування фінансового результату,  формування фінансової звітності. Це неабияк посилило увагу до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку через його гармонізацію і стандартизацію та обумовило потребу виконання загальноприйнятих принципів МСБО, які визначають якісні характеристики фінансової звітності будь-якого підприємства,  котре представлене на світовому ринку. 

Інтеграція України до світового співтовариства вимагає приведення вітчизняної нормативно-законодавчої бази з обліку до міжнародних бухгалтерських норм і принципів.  Водночас,  з реформуванням бухгалтерського обліку і звітності в Україні на основі МСБО, вітчизняні підприємства отримали самостійність у виборі методики ведення обліку та складання звітності через формування облікової політики суб’єкта господарювання.

Міжнародні стандарти в цілому визначають методи оцінки й підходи до подання інформації у фінансовій звітності, що обумовлює здійснення у світових масштабах конвергенції та глобального запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності. Водночас, досвід показує,  що більшість країн світу здійснюють поступовий перехід на міжнародні стандарти обліку і звітності.

Загально теоретичні питання адаптації національних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності України до міжнародних є предметом досліджень таких відомих вітчизняних учених-економістів, як М. Білуха, Н. Дорош, І. Дрозд, М. Кужельний, Г. Купалова, М. Малік, Є. Мних, Р. Хом’як, В. Швець та ін. Методичним та прикладним питанням багатопланової проблеми гармонізації бухгалтерського обліку та фінансової звітності України з міжнародними стандартами приділяють такі вітчизняні вчені і практики: Ф. Бутинець, С. Голов, Н. Горицька, О. Губачова, В. Костюченко, Ю. Кузьмінський, М. Лучко, В. Пархоменко, О. Редько, В. Сопко, Н. Ткаченко та інші. Серед зарубіжних дослідників слід назвати О. Амата, Р. Антоні, А. Афанасьєва й інші.

Гармонізація - це приведення змісту стандарту у відповідність з іншим стандартом для забезпечення взаємозамінності продукції (послуг), взаємного розуміння результатів випробувань і інформації, що міститься в стандартах.

В такій же мірі гармонізація може бути віднесена і до технічного регламенту. Гармонізовані (еквівалентні) стандарти можуть містити деякі відмінності: по формі, у пояснювальних примітках, в окремих спеціальних вказівках і т.п. У зв'язку з цим Керівництво 2 ІСО / МЕК пропонує терміни: ідентичні стандарти та уніфіковані стандарти. Ідентичні стандарти - гармонізовані стандарти, повністю ідентичні за змістом і за формою.

Нерідко це точний переклад стандарту (міжнародного, регіонального), прийнятого в національній системі стандартизації. Ці стандарти можуть відрізнятися лише позначенням. Уніфіковані стандарти - це гармонізовані стандарти, які за змістом ідентичні, але відрізняються за формою подання.

В залежності від нормативного документа, по відношенню до якого гармонізується стандарт, розрізняються рівні гармонізації (Рисунок 1.2).

Рисунок 1.2. Рівні гармонізації.

Гармонізація нерідко проводиться в рамках двосторонніх або багатосторонніх угод (Рисунок 1.3).

Слід мати на увазі, що гармонізовані стандарти не аналогічні односторонньо узгодженим і зіставним стандартам. Погоджений стандарт - це нормативний документ, узгоджений з іншим стандартом таким чином, щоб продукція, процеси, послуги, випробування і інформація, подані у відповідності з першим стандартом, відповідали вимогам другого, але не навпаки. Порівнянні стандарти - це нормативні документи на одну і ту ж продукцію , затверджені різними органами стандартизації. Вони містять різні вимоги, але які відносяться до одних і тих же характеристикам об'єкта стандартизації, які оцінюються за допомогою одних і тих же методів. Це дозволяє зіставити відмінності у вимогах.

Гармонізація стандартів має найважливіше значення для розширення взаємовигідного обміну товарами (послугами), укладання угод з сертифікації, розвитку і поглиблення промислової співпраці та спільного вирішення науково-технічних проблем, підвищення та забезпечення якості продукції, оптимізації витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, підвищення ефективності заходів щодо безпеки праці і захисту навколишнього середовища. ЄЕК ООН в своїх рекомендаціях щодо гармонізації стандартів відзначає наступні принципово важливі моменти, що впливають на ефективність цього процесу: чітка ув'язка діяльності по гармонізації з міжнародним економічним та науково-технічним співробітництвом, що необхідно враховувати при складанні планів роботи органів, що займаються стандартизацією; велика роль правильного вибору нормативного документа для гармонізації. ЄЕК пропонує наступні критерії вибору (Рисунок 1.4).

Рисунок 1.4. Критерії вибору.

Рекомендації ЄЕК ООН стосуються також порядку використання міжнародних стандартів у національній стандартизації: при розробці національного стандарту доцільно в якості основи використовувати міжнародні стандарти, регіональні стандарти та брати до уваги чинні національні стандарти інших країн. При цьому в текстах національних стандартів слід давати вказівки про їх відповідність міжнародним (регіональним) нормативним документам або про відхилення від них.

Відхилення мають бути описані, мотивовані, що створює більш сприятливі умови для укладання торговельних угод за товарами (послугами), що є об'єктами таких стандартів.

Гармонізація стандартів сприяє участі країн в роботі організацій, які розробляють міжнародні стандарти. Міжнародне співробітництво по лінії цих організацій має різні форми: участь у створенні міжнародних і регіональних стандартів, правил, рекомендацій; двостороннє та багатостороннє співробітництво (по гармонізації вітчизняних стандартів з національними стандартами країн-партнерів, обмін досвідом, взаємне консультування та навчання в галузі стандартизації) ; забезпечення застосування міжнародних, регіональних стандартів в договірно-правових відносинах і в народному господарстві.

Факторами, які впливають на ступінь гармонізації національних стандартів, є рівень орієнтації економіки країни на зовнішню торгівлю, ємність внутрішнього ринку. У цьому зв'язку, наприклад, у країнах Північної Європи значну частину фонду національних стандартів становлять міжнародні (регіональні) нормативні документи, прийняті "методом обкладинки" або використовувані шляхом прямого застосування, а національні стандарти в значному обсязі гармонізовані з міжнародними.

У Західноєвропейських державах гармонізовано з міжнародними 70-80% національних стандартів. У Росії прийнято різними методами до 20% стандартів ІСО і близько 60% стандартів МЕК.

Гармонізація стандартів з міжнародними, регіональними та національними стандартами інших країн - не єдина мета в плані міжнародного співробітництва. Не менш важливо домогтися гармонізації основоположних стандартів з міжнародними правилами і рекомендаціями, що в значній мірі досягнуто в редакції ГСС 1993р., Яка знову піддається актуалізації. Від міжнародного співробітництва з стандартизації та гармонізації стандартів залежить ефективність робіт по підвищенню конкурентоспроможність товарів на зовнішніх ринках, та й на внутрішньому ринку при тій ситуації, яка склалася за останні роки.

Важливо також домагатися прийняття вітчизняних стандартів в якості міжнародних, в чому незрівнянно більше процвітають країни Західної Європи.

Актуальною проблемою є гармонізація державних стандартів з міжнародними стандартами "Кодекс Аліментаріус" Комісії ФАО / ВООЗ. Стандарти "Кодекс Аліментаріус" містять, як вже зазначалося вище, вимоги до якості продуктів харчування і до їх виробництва: гігієнічні вимоги та положення за мікробіологічними та харчовим добавкам; заборони, що стосуються залишків пестицидів, забруднювачів; методи відбору і проб і проведення аналізу, а також вимоги щодо маркування.

Гармонізація стандартів з даного напрямку дозволяє створити умови для вирішення низки завдань, що стосуються як внутрішнього ринку, так і експортно-імпортних операцій по харчових продуктах і сировині для їх виробництва. До основних завдань тут можна "віднести: забезпечення безпеки харчових продуктів для життя та здоров'я людей; захист споживачів від ввезення неякісних, небезпечних та фальсифікованих продуктів харчування; підвищення конкурентоспроможності харчової продукції; взаємне визнання систем сертифікації харчової продукції в двосторонніх і багатосторонніх відносинах.

За останні роки акценти гармонізації все помітніше зміщуються в бік національних систем стандартизації, метрології та сертифікації. Створення єдиного європейського ринку, перехід до ринкової економіки Росії та країн Східної Європи, укладення угод про вільну торгівлю на американському континенті та інші події та процеси ведуть до глобалізації міжнародної торгівлі: величезні маси товарів переміщаються по всіх країнах і континентах, що в ще більшою мірою приваблює увагу світової спільноти до питань технічних бар'єрів у торгівлі. Провідну роль у цьому напрямку продовжує відігравати ЄЕК ООН, визначаючи галузі співробітництва зі стандартизації і сертифікації товарів, яке сприяло б вільної світової торгівлі товарами та послугами.

Гармонізація обліку буде сприяти не лише успішному входженню України до мирового співтовариства, а також це буде мати великий вплив на підвищення ефективності роботи, на подальший розвиток країни в руслі передових тенденції, забезпечуючи єдність та стабільність стандартів бухгалтерського обліку.

Література:

1. Сікора І. Проблемні аспекти гармонізації бухгалтерського обліку оборотних активів до вимог міжнародних стандартів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2005. – №77-78.