Голуб Н.Ю. Гришаева Л.А.

Проблемы регулирования занятости в Украине

Проблеми регулювання зайнятості в Україні

В останні роки Україна отримала значні негативні наслідки від світової фінансової кризи, у тому числі – масове безробіття. Цьому також посприяв незадовільний стан економіки країни. Люди масово втрачають свої робочі місця. Утворився дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці. На сьогодні для України характерні неповна зайнятість та приховане безробіття, що негативно впливають на розвиток економіки країни. Вищесказане обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Проблеми зайнятості та її регулювання розглядались в працях українських та зарубіжних вчених, таких як М. Алле, В. Близнюк, В. Герасимчук, Р. Еренберг, Т. Заєць, А. Колот, В. Летюх, М. Портер, Л. Чижов та інші.

Метою дослідження є аналіз сучасного стану зайнятості в Україні та розробка рекомендацій щодо поліпшення її стану.

За визначенням Радіонової О.Н. поняття «зайнятість населення» можна трактувати у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні зайнятість визначено як систему заходів із створення та надання працездатному населенню робочих місць, визначення способу участі в суспільному господарстві (видів, сфер і форм діяльності, характеру і умов праці) з метою виробництва суспільно необхідного продукту та одержання індивідуальних трудових доходів і засобів до існування. У широкому розумінні «зайнятість населення» - це система економічних відносин з приводу формування, розподілу та перерозподілу, використання та відтворення трудових ресурсів, з урахуванням територіальних особливостей, з метою підвищення доступності суспільно корисної трудової діяльності для кожної працездатної людини [1].

В останні роки (2008-2011 рр.) зайнятість в Україні збільшується і це підтверджується даними Держкомстату України [2]. Перша хвиля світової фінансово-економічної кризи 2008 року негативно вплинула на стан зайнятості в Україні, в наслідок чого в 2009 році рівень зайнятості скоротився майже на 4%. Але починаючи з 2010 року рівень зайнятості почав поступово зростати: в 2010 році – на 1,5%, в 2011році – на 1% (рис. 1).

В цілому в 2011 році у базі даних державної служби зайнятості налічувалося 1103,1 тис. вакансій. 757,7 тис. осіб, які були на обліку в службі зайнятості працевлаштувалися [3]. Це говорить про те, що не всі вільні робочі місця були зайняті. Це значить, що служба зайнятості потребує підтримки держави та нововведень,  стосовно працевлаштування громадян.  

Щодо основних заходів з боку держави стосовно вирішення проблем зайнятості в Україні, слід зазначити наступне. В 2010 році було активізовано роботу Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відтоді, роботодавці почали отримувати дотації на працевлаштування безробітних громадян. Це, перш за все, використовується для осіб, які не конкурентоздатні на ринку праці, а саме жінок з маленькими дітьми, випускників закладів без досвіду роботи, інвалідів, громадян перед пенсійного віку.

На кінець червня 2011 року в загальній кількості робочих місць, заявлених підприємствами, майже кожне четверте було в переробній промисловості, восьме – в торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, кожне дев’яте – в державному управлінні [2].

За останні роки позитивні зрушення відчутні, але залишається ще низка проблем, які треба вирішувати. Треба удосконалити співпрацю між навчальними закладами, роботодавцями та місцевими органами виконавчої влади. Вищим навчальним закладам необхідно готовити кваліфікованих працівників, які найбільше потрібні на ринку праці. Також, приватні підприємці приймають на роботу в першу чергу працівників, які вже мають досвід роботи, а, отже, випускники вищих навчальних закладів не мають можливості після навчання отримати роботу за фахом. Тому з боку держави необхідно створити  умови для того, щоб роботодавці були зацікавлені в працевлаштуванні  молодих фахівців.

На сьогодні серед більшості населення склалася думка, що робітничі професії малоперспективні. Але результати дослідження попиту і пропозиції на ринку праці в Україні показують, що саме випускники, які мають робітничі професії (маляри, електрики, електрогазозварювальники, кам’янщики, монтажники, бетонники та інші) більш затребувані роботодавцями. Отже, треба мотивувати молодих громадян до оволодіння цих професій.

Оцінка впливу прямих іноземних інвестицій на сферу зайнятості свідчить про неефективність поточного інвестування та необхідність перерозподілу інвестиційних коштів на користь створення робочих місць у високотехнологічних галузях економічної діяльності та у сферу професійної освіти, спеціальної підготовки та перепідготовки працівників з метою інноваційного розвитку економіки. Структура підготовки кадрів при цьому повинна не просто відповідати, а формувати структуру зайнятості.

Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те,  що в Україні основними соціально-економічними регуляторами зайнятості є:

- інвестування в нові технології та професійну освіту персоналу;

- податкова та кредитна підтримка малого та середнього бізнесу;

- розробка нормативних актів з питань методичного забезпечення форм зайнятості залежно від економічних можливостей роботодавця та бажання працівника;

- застосування необхідних заходів з підвищення мобільності робочої сили.

Практична реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме вирішенню проблем в сфері зайнятості населення України.

Література:

1. Радіонова  О.М. Територіальна система зайнятості: сутність, структура, чинники розвитку / О.М. Радіонова // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2009. – Вип 257. – С. 436-443.

2. Зайнятість в динаміці [Електронний ресурс]. -  Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

3. Економічна активність населення, зайнятість та безробіття в цілому по Україні за 2000-2011 роки [Електронний ресурс]. -  Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/statdatacatalog/list.