Зубова Ю.А., Кравченко Т.А.

Нынешняя демографическая и социальная ситуация в Украине

Кравченко Т.О.

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Криворізький економічний інститут, Україна

Сучасний демографічний та соціальний стан в Україні

Нині одне з найважливіших місць в дослідженнях українських вчених посідає завдання дослідження особливостей розміщення населення, статево-вікової структури, кількості трудових ресурсів та його соціальних чинників.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що природною основою демографічного стану в Україні є народонаселення, його кількість та склад. Як свідчить статистична інформація, станом на 01.12.2011 р. чисельність населення України становила 45644,4 тис. мешканців, що на 115,5 тис. мешканців менше за аналогічну дату 2010 року (45795,9 тис. осіб) і на 338,5 тис. жителів менше за 01.12.2009 р. (45982,9 тис. осіб.). Міське населення складає 31384,7 тис. (68,8% від загальної кількості населення), сільське – 14259,6 тис. (31,2% від загальної кількості) [3].

Таким чином, досліджуючи вище зазначені показники за 2009-2011 рр. по Україні, варто зазначити, що однією з проблем соціально-економічного розвитку України є відчутне загострення демографічної ситуації, що пов’язане з повільними, але помітними темпами скорочення кількості населення країни.

Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерні:

– зростання смертності і відсутність природного приросту;

– старіння населення, збільшення «навантаження» на працездатну частину;

– скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;

– погіршення здоров’я нації;

– інтенсифікація міграційних процесів.

Таблиця 1

Динаміка природного приросту населення України за 2008-2011 рр., тис. осіб.

Як видно з таблиці, зниження природного приросту населення України за 2008-2010 рр. характеризується тенденцією досить високої смертності населення, а також за рахунок зменшення кількості народжених в Україні. За 2011 рік народилось 502,6 тис. дітей, померло 664,6 тис. осіб. Природне скорочення склало 162 тис. осіб, що на 38,5 тис. осіб менше, ніж у 2010 р. [3]. Таким чином, можна стверджувати, що в порівнянні з трьома минулими роками у 2011 р. ситуація щодо розглянутих вище показників має тенденцію до покращення.

Сьогочасний процес дітонародження формується під впливом багатьох причин, що діють прямо (демографічні та медико-біологічні) або опосередковано (соціально-економічні, культурно-психологічні, екологічні).

Дослідження статистичних даних [2] показали, що для населення України характерне старіння населення. Детально дану ситуацію можна розглянути наочно на рисунку 1 (див. рис.1).

Рис. 1. Вікова структура населення України за період 1897-2010 рр.

За даними управління статистики [6] найбільш "старим" (частка осіб віком 60 років і старше в загальній кількості населення перевищує 24%) є населення Вінницької, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівської областей. До другої групи (частка складає 22,9-24%) увійшли Донецька, Житомирська, Кіровоградська, Луганська та Хмельницька області.

З рис. 1 також можна бачити, що рівень частки осіб віком 0-14 років є спадаючим, навіть у порівнянні із даним показником за 1979 рік, тобто за попередні 30 років.

Крім того, свідченням наведеного вище факту є те, що медицина повідомляє, що більше 20% молодих жінок за станом здоров'я не можуть народжувати дітей. За розрахунками спеціалістів, щоб стабілізувати чисельність населення України, треба кожній молодій жінці народити трьох дітей [1].

Спираючись на дані офіційного сайту Міністерства юстиції України [4], слід відзначити те, що на народжуваність дітей в Україні негативно впливає також нестійкість шлюбів. Проте, згідно відомостей УНІАН [5], в Україні спостерігається збільшення кількості шлюбів та зменшення кількості розлучень. Так, у 2011 р. одружилось 189 тис. 818 пар, а розлучилось – 39 тис. 089 пар. При цьому кількість одружень, зареєстрованих протягом неповного 2011 року, лише на 1,5 тис. менша, ніж за весь минулий рік (у 2010 р. - 191 тис. 250 шлюбів), натомість кількість розлучень за три квартали 2011 року не становить і половини розлучень за весь минулий рік (у 2010 р. - 88 тис. 337). Разом з тим треба зауважити, що 40% шлюбів, зареєстрованих на території України, розпадаються. Частіше за все причиною розлучень стає відсутність взаєморозуміння з партнером, а у кожному п’ятому випадку шлюб розпадається через проблеми із алкоголем у чоловіків.

За кількістю розлучень Україна посідає друге місце в Європі (після Росії). Однак ця тенденція змінюється в сторону зменшення числа розлучень: певним “амортизатором” виступає вподобання молодих пар жити у цивільному шлюбі перед тим, як утвердити законно свої стосунки, що пояснюється невпевненістю у майбутньому молодих людей, безробіттям, відсутністю житлових умов. Тому чекати поповнення населення від таких сімей даремно.

Як показують дослідження Лібанова Е.М. і Щербиної О.І. [1], у повсякденному житті окремої людини та сім'ї виникають страхи, соціальні фобії. Українські громадяни бояться: безробіття (76%); зростання цін (75%); невиплати зарплати (69%); зростання злочинності (60%); голоду (53%). За таких умов ціла нація втратила сенс буття і вже як наслідок – різке скорочення народжуваності, зростання смертності, масова еміграція.

Узагальнення сучасних факторів зниження народжуваності дає підстави виділити такі групи: економічні, соціальні, психологічні, біологічні. Існує, навіть, обернена залежність між народжуваністю та рівнем добробуту населення. Так, задоволення потреби в дітях, у батьківстві має противагу низці інших потреб, які чим нижчий рівень життя, тим вони є простішими. Якщо заможні прошарки населення зіставляють задоволення власних потреб у дозвіллі із витратами часу та грошей на забезпечення майбутнім дітям необхідного розвитку та професійної підготовки, то бідні враховують майже елементарні потреби в їжі, одязі та житлі.

Таким чином, узагальнюючи вище сказане, можна зазначити, що, незважаючи на зниження природного скорочення населення України за аналізуємий 2011 рік порівняно із попередніми роками, кількість населення все ж має тенденцію до спаду. Це відбувається за рахунок досить повільних темпів зростання народжуваності, старіння населення, погіршення здоров’я населення, рівня життя та умов праці. Але головні причини падіння народжуваності не можна зводити лише до економічних негараздів, хоча вони, безумовно, відіграють свою не останню роль. В основному, це стосується сучасного становища суспільства, таких його актуальних соціальних проблем, як надмірний рівень розлучуваності, безробіття в країні, зростання злочинності тощо. Тому для майбутнього покращення демографічної ситуації в Україні, в першу чергу потрібно звернути увагу на нинішній соціальний стан і напрямки вирішення проблем, що гостро постали перед суспільством.  

Література:

1. Лібанова Е.М., Щербина О.І. Шлюб, сім'я та дітородні орієнтації в Україні. - К.: АДЕФ-Україна, 2008.

2. Статистичний щорічник України за 2009р. -К.: Техніка, 2009- 645с.

3. Держкомстат – www.ukrstat.gov.ua

4. Офіційний сайт Міністерства юстицій України -www.minjust.gov.ua

5. Офіційний сайт УНІАН (Українського Незалежного Інформаційного Агентства Новин) – http://www.unian.ua.

6. Статистичний портал - www.ukrcensus.gov.ua

7. Інтернет-ресурс: http://uk.wikipedia.org.